Масаж при ушкодженнях і вивихах суглобів

Етапи, техніка та показання для відновлення функцій

Ушкодження суглобів найчастіше мають травматичний характер. Травма супроводжується пошкодженням суглобової капсули, хряща та зв’язкового апарату. Також виникає крововилив у суглобову порожнину, можливі внутрішньосуглобові переломи кісток. Це призводить до рубцевого зморщування капсули, атрофії м’язів, що забезпечують функцію суглоба, дистрофічних змін хряща. У результаті можуть розвиватися тугорухомість, контрактура, анкілоз, деформівний артроз.

Вивих — ушкодження, за якого виникає стійке зміщення суглобових поверхонь кісток із виходом однієї з них за межі суглобової порожнини.

За повної відсутності контакту між суглобовими поверхнями головки та западини вивих називають повним, за часткової — неповним або підвивихом.

Розрізняють набуті та вроджені вивихи. У більшості пацієнтів трапляються травматичні вивихи. Вивихи майже завжди супроводжуються розривом суглобової капсули, зв’язок та гемартрозом. Травмуються й м’язи: одні розтягуються та видовжуються, інші скорочуються й укорочуються. Ушкодження суглобів та вивихи лікують оперативно або консервативно, після чого кінцівку іммобілізують.

Строки та вид фіксації залежать від тяжкості, локалізації ушкодження та швидкості відновлення цілісності тканин.

Показання до призначення масажу:

ушкодження та вивихи суглобів після накладання іммобілізації, задовільний стан пацієнта, відсутність больового синдрому.

Протипоказання до призначення масажу: тяжкий загальний стан, виражений больовий синдром, поширений набряк, підвищення температури, загальні протипоказання.

Методика масажу.

У лікуванні ушкоджень суглобів та вивихів виділяють три періоди:

  1. Іммобілізаційний.
  2. Післяіммобілізаційний.
  3. Відновний.

Масаж проводять, щоб зменшити болючість, нормалізувати функціональний стан нервової системи, активізувати крово- та лімфообіг, трофічні й регенеративні процеси, запобігти атрофії м’язів, контрактурам та пролежням.

У пацієнтів, які тривалий час перебувають на постільному режимі, важливо попередити ускладнення, пов’язані з гіподинамією: порушення функції кишечника, гіпостатичну пневмонію, пролежні, вестибулярні розлади та атрофію м’язів.

Залежно від методу лікування та характеру іммобілізації масаж призначають на 2–3-й день або через тиждень. Проводять масаж паравертебральних і рефлексогенних зон, сегментарно пов’язаних із травмованою кінцівкою, а також масаж здорової кінцівки.

Масаж при травмах

За травм суглобів верхньої кінцівки масажують паравертебральні зони хребта D6–D1, C7–C3, задні та бічні ділянки шиї, лопаткові, дельтоподібні, підключичні ділянки та верхні кінцівки. За травм суглобів нижньої кінцівки масажують паравертебральні зони S5–S1, L5–L1, D12–D10, поперекові, крижову, куприкову, сідничні ділянки, гребені клубових кісток, реберні дуги та нижні кінцівки.

Строки призначення місцевого масажу залежать від локалізації та тяжкості травми

  • після вивиху ліктьового, променево-зап’ясткового суглобів, суглобів пальців кисті — у середньому через 3–4 дні;
  • плечового суглоба — через 7–10 днів;
  • колінного — через 10–12 днів;
  • кульшового — через 5–7 днів;
  • після операції — з 10-го дня.

Щоб запобігти гіпостатичній пневмонії, виконують масаж грудної клітки; для профілактики дисфункції кишечника — масажують передню черевну стінку та кишечник; щоб попередити пролежні — масажують сідниці, лопатки та п’яти.

Масаж поєднують із загальнозміцнювальними та спеціальними вправами:

  • вправи для неіммобілізованих суглобів травмованої кінцівки;
  • вправи для здорової симетричної кінцівки;
  • ізометричне напруження м’язів іммобілізованої кінцівки;
  • уявні (ідеомоторні) вправи.

Після зняття іммобілізації додають масаж травмованої кінцівки та одночасно виконують активні й обмежені пасивні рухи. Масаж травмованих суглобів не проводять.

Відновний період.

Продовжують масажувати паравертебральні зони та покривні тканини, сегментарно пов’язані з травмованою кінцівкою, та саму травмовану кінцівку. Допускається масаж травмованого суглоба, крім ліктьового.

Не показаний масаж кульшового суглоба при заміщенні ушкодженої головки та шийки штучним суглобом (ендопротезом).

За м’язових контрактур масажують укорочені м’язи, використовуючи:

  • плоске погладжування;
  • спіралеподібне розтирання пальцями та опорною частиною кисті;
  • штрихування, пиляння;
  • ніжне поздовжнє розминання;
  • вібрацію та м’яке струшування.

Масаж м’язів-антагоністів включає:

  • поверхневе та глибоке плоске погладжування;
  • прямолінійне та спіралеподібне розтирання;
  • пиляння, поздовжнє та поперечне розминання.

Особливу увагу приділяють місцям прикріплення м’язів у ділянці травмованого суглоба.

Особливу складність становить лікування травм і вивихів плечового суглоба.

Вони призводять до стійкого порушення рухливості. При цьому плече та лопатка утворюють єдиний сегмент, і рухи можливі лише в межах рухливості лопатки.

Щоб відновити функцію плечового суглоба, окрім масажу паравертебральних зон сегментів D8–D1, C7–C3, виконують масаж плечового суглоба та верхньої кінцівки.

Диференційовано масажують м’язи пояса верхніх кінцівок: дельтоподібний, надостьовий, підостьовий, великий і малий круглі, підлопатковий. Також масажують поверхневі м’язи грудної клітки (великий та малий грудні, передній зубчастий), спини (трапецієподібний, найширший, ромбоподібні та м’яз, що підіймає лопатку).

Опрацьовують лопатку, плечовий суглоб та ключицю. М’язи, що забезпечують функцію плечового суглоба, масажують диференційовано: відвідні — щоб підвищити тонус, привідні — щоб його знизити.

Масаж поєднують із лікувальною фізкультурою. Тривалість процедури — 20–30 хвилин, курс лікування — 10–12 процедур.